Словосполучення, сполучення слів

Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає будову та значення словосполучень, сполучення слів, речень.

Синтаксичними одиницями є словосполучення, сполучення слів, речення.

Словосполучення - це смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку (службовий документ, скласти листа).

До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово. Головним є слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на питання ( ніч (яка?) зоряна).

Сполучення не ототожнюються ні з словом, ні з реченням.

Словосполучення відрізняється від слова тим, що воно, по-перше, складається з двох або більше самостійних повнозначних слів (службовий документ), по-друге, на відміну від слова, словосполучення називає не тільки предмет або ознаку, або дію, а й ознаку предмета (голубе небо), чи ознаку дії (креслити охайно).

Словосполучення відрізняється від речення тим, що не є одиницею спілкування, не має інтонаційного оформлення. Словосполучення виступають складовими частинами речень, їх будівельним матеріалом.

У словосполученні залежне слово з головним може з'єднуватися безпосередньо (літний місяць) і за допомогою прийменників (стаття з журналу).

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, розрізняються такі типи словосполучень:

 іменникові (сторінка з книжки, чашка молока);

 прикметникові (білий від снігу);

 числівникові (два кроки);

 займенникові (ми з вами);

 дієслівні (читати книгу);

 прислівникові (добре вдома).

Словосполучення виявляють різний ступінь семантичної єдності, тому розрізняють синтаксично вільні і синтаксично нечленовані (невільні) словосполучення. Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення. Синтаксично нечленовані словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення (четверо дітей).

Не кожне поєднання двох і більше слів називається словосполученням. Не є словосполученнями фразеологізми (кліпати очима), поєднання іменника або займенника з прийменником (перед інститутом) дієслова з частками (давай поїдемо), складені форми слів (буду працювати, більш знайомий), граматична основа речення - підмет і присудок.

Поєднання слів за допомогою сполучників сурядності називається сполученням слів.

Головні і залежні слова у словосполученні завжди перебувають у підрядному зв'язку. Розрізняють три основні способи підрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання.

Узгодженням називається такий спосіб підрядного зв'язку між словами, коли залежне слово вживається у тих граматичних категоріях, що й головне (інформаційний лист). Узгодження буває повним (торговельний контракт) і неповним (тканина в горох).

Керуванням називається такий спосіб підрядного зв'язку між словами, при якому залежне слово ставиться у певному відмінку (складати іспити). Якщо залежне слово вживається без прийменника, то таке керування називається безпосереднім (читати лекцію), а якщо з прийменником - посереднім (писати без помилок).

За силою підрядного зв'язку розрізняють керування сильне, коли головним словом є перехідне дієслово, а залежним словом виступає іменник у формі знахідного відмінка без прийменника (не писати віршів, випити молока), слабке, коли головним словом виступає дієслово або інша частина мови, а залежне слово може стояти у формі будь-якого непрямого відмінка з прийменником чи без нього (малювати на папері, яблука на столі).

Приляганням називається такий спосіб підрядного зв'язку, при якому залежне незмінюване слово пов'язується з головним тільки за змістом (розмовляти тихо, читати швидко, відповідає думаючи). Залежним словом буває прислівник, інфінітив, дієприслівник.

About

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

32 + = 39