конспект сем 5


СЕМІНАР 5

 

ХОРКХАЙМЕР М., АДОРНО Т.В. ДИАЛЕКТИКА ПРОСВЕЩЕНИЯ. ФИЛОСОФСКИЕ ФРАГМЕНТЫ. 

М.-СПБ., 1997. С. 149-209.

1. Сьогодні культура на все накладає печатку однаковості. Кіно, радіо, журнали утворюють собою систему. Кожен окремо її розділ і все разом виявляють рідкісну одностайність. Навіть протилежні за політичною спрямованістю естетичні маніфестації однаковим чином підносять хвалу загальному сталевому ритму.

2. Очевидним єдністю макро- та мікрокосму демонструється людям модель їхньої культури: помилкова ідентичність загального і особливого. Вся масова культура в умовах панування монополій є ідентичною, а її скелет, сфабрикований останніми понятійний кістяк, стає чітко окресленим.

3. Стверджується, що вкладені в культуріндустрію мільйони роблять необхідними процеси відтворення, які в свою чергу неминуче призводять до того, що на незліченних по числу місцях однакові потреби задовольняються за допомогою стандартизованих продуктів. Ну а стандарти нібито спочатку ведуть своє походження від потреб споживачів: тому-то вони і приймаються майже без опору (замкнуте коло між маніпуляцією і реакцією на неї потребою, яка робить все більш щільним і щільним єдність системи).

4. Культуріндустрія: феномен стандартизації і серійного виробництва, до того ж, в жертву було принесено те, що завжди відрізняло логіку творів мистецтва від логіки соціальної системи (крок від телефона до радіо: телефон – роль суб’єкта, радіо – від слухачі, авторитарна влада над ними через ідентичні радіостанції і програми).

5. Будь-який талант уже належить до культуріндустрії (інакше чому йому прагнути до неї??).

6. Тенденція до розвитку культріндустрії знаходить своє втілення у замислах і планах найбільш могутніх і впливових секторів індустріального виробництва – металургії, нафти, енергетики та хімпромисловості (все переплетено в економічній сфері).

7. Забезпечення публіки ієрархією серійного виробництва якостей сприяє все більш і більш суцільній квантифікації. Нібито кожен повинен поводити себе відповідно до свого "рівня" і мати справу тільки з тими категоріями масових продуктів, які виробляються спеціально для його типу.

8. Схематизм використовуваного тут методу проявляє себе в тому, що, в кінцевому підсумку, механічно диференційовані продукти у всіх випадках ні в чому не відрізняються один від одного (ілюзорна відмінність). Додатково (читала на Джулая): Бодріяр пише про систему речей і схему модель-серія, де у серійних продуктів наявні маргінальні (несуттєві) відмінності. Єдине мірило якості – доза “conspicuous production” ( помітної продукції ), тобто виставлений напоказ інвестицій.

9. Культуріндустрія розвивається за рахунок переважання ефекту, технічної деталі над твором, що колись був носієм ідеї і ліквідувався разом з нею. В музиці поодинокий гармонійний ефект може затушувати сприйняття цілісно форми твору, в живописі кольорова пляма – композицію образа. Всьому цьому культуріндустрія кладе кінець своєю тотальністю.

10. Весь світ стає пропущеним через фільтр культуіндустрії. Могутність індустріального суспільства підпорядковує собі людину раз і назавжди. Продукти культуріндустріі можуть розраховувати на те, що вони будуть швидко спожиті навіть в стані граничного розлади. Бо кожна людина є моделлю гігантської економічної машинерії. З будь-якого звукового фільму, з будь-якої радіопередачі може бути почерпнуто те, що в якості соціального ефекту не може бути приписано нікому окремо, але тільки всім разом (не розумію чи правильно зрозуміла: ти дивишся фільм і помічаєш тільки те основне і явне, що є в усіх фільмах, а приховане не помічаєш, бо культуріндустрія не дає людині це зробити, бо (наступне речення з тексту) кожна окремо взята маніфестація культуріндустрії безвідмовно відтворює людину як те, у що вона перетворила його)

11. Скарги мистецтвознавців і адвокатів культури на згасання енергії, що формує стилі в західноєвропейській культурі, жахливо необґрунтовані. Далі мабуть буде пояснення чого так:

12. Коли сучасний музѝка піддає джазовій обробці Моцарта, він видозмінює його не просто там, де той занадто важкий або серйозний, але також і там, де Моцарту вдавалося досягти гармонії мелодії просто інакше, можливо простішим чином, ніж прийнято сьогодні. Подібно до свого антагоніста, авангардистського мистецтва, культуріндустрія шляхом заборон засновує позитивним чином свою власну мову, зі своїм власним синтаксисом і вокабуляром.

13. Все, що з’являється, виявляється настільки докладно проштемпельованим, що в кінцевому підсумку вже більше не може зустрітися нічого такого, що з самого початку не несло б у собі печатку жаргону і не засвідчувало б себе з першого погляду як апробованого. Такий ідеал природності в даній галузі. Джазовий музикант, виконуючий що-небудь з серйозної музики, скажімо найпростіший менует Бетховена, синкопирует (рос.) його мимоволі і, поблажливо посміхаючись, дозволяє собі все ж дотримуватися тактового розміру. Такий природністю, ускладнює завжди самими найсучаснішими і себе саме перебільшую претензіями специфічного медіума, породжується новий стиль, а саме "система не-культури, за якою можна було б визнати відомого роду" єдність стилю ", якщо хоч якої б то не було сенс мало міркувати про стилізованому варварстві ".

14. Також стиль культуріндустрії, якому вже більше немає потреби випробовувати себе на опірному матеріалі, є в той же час і запереченням стилю.

15. У культуріндустрії поняття справжнього стилю зримо сприймається як естетичного еквівалента відносин панування. В епоху Середньовіччя і Ренесансу великими художниками ніколи не були ті, хто являв собою ідеальне і досконале втілення стилю, але ті, хто вбирав у свої творіння стиль як твердиню, яка протистоїть хаотичній експресії страждання, як істини негативної. Навіть so genannte класична музика Моцарта несе в собі тенденції, що репрезентують собою дещо інше, аніж стиль, втіленням котрого вони є.

16. Культуріндустрія остаточно абсолютизує імітацію. Замість того, щоб визнати себе приреченими на подібного роду поразки, в якому стиль великих творів мистецтва з найдавніших пір піддавався самозаперечення, творіння слабші завжди воліли покладатися на свою схожість з іншими, на сурогат ідентичності.

17. Система культуріндустріі спочатку виникає в ліберальних індустріальних країнах; плюс – саме тут успіху добиваються всі характерні для неї медіа, особливо кіно, радіо, джаз і ілюстровані журнали. Само собою зрозуміло, що своїм прогресом вони зобов'язані загальним законам руху капіталу.

18. Токвіль (100 років до того): В умовах панування приватної монополії на культуру справді "тиранія залишає в спокої тіло і переходить до рішучої атаки на душу. Володар більше вже не заявляє тут: ти повинен думати, як я, або померти. Він заявляє: ти вільний думати не так, як я , твоє життя, твоє майно, все твоє залишиться при тобі, але починаючи з цього дня ти будеш чужаком серед нас ". Те, що не виявляє своєї конформності, прирікає себе на економічне безсилля, що знаходить своє продовження в духовній немощі оригінального такого із себе дивацтва. Будучи виключеним з виробничого процесу, подібного роду оригінал без праці перетворюється на обмежену.

19. Міф про успіх! (Радше просто цікавинка, але, здається, він казав про це на лекції) Споживачами є робітники і службовці, фермери і представники дрібної буржуазії. Капіталістичного виробництва вдається настільки міцно закабалити їх і тілом і душею, що без жодного опору вони стають жертвою всього того, що їм пропонується. Оскільки так уже повелося, що пригноблені завжди ставилися до заповідей моралі, нав'язуваної їм їх володарями, з більшою серйозністю, ніж самі останні, сьогодні ошукані маси в набагато більшому ступені ніж ті, хто досяг успіху, стають жертвою міфу про успіх. Адже вони керуються своїми власними бажаннями. І тому вони непохитно відстоюють саме ту ідеологію, за допомогою якої їх перетворюють на рабів.

20. Новим в фазі масової культури в порівнянні з фазою пізньоліберальною є виключення (відмова від) новизни як такої. Колеса машини обертаються на одному і тому ж місці.

21. Культуріндустрія розважальна! Мистецтво легких жанрів завжди супроводжує автономне як тінь. Воно є соціальною нечистою совістю серйозного мистецтва.

22. Задоволення, з яким сприймається насильство над екранним персонажем, перетворюється в насильство над самим глядачем, розвага - в тяжку повинність.

23. Культуріндустріі безперестанку обманює своїх споживачів з приводу того, що вона їм безперестанку обіцяє. Обіцянка, до якої, власне кажучи, і зводиться все видовище, це означає, що до справи так ніколи і не дійде.

24. Шикарна цитата про секс в витворі м-ва і в культіндустрії:

Равным образом никогда не были предназначены произведения искусства для выставления напоказ сферы секса. Однако благодаря тому, что в них запрещение обретало форму чего-то негативного, удавалось им как бы отменить унижение импульса и спасти запретное опосредованным образом. Секрет эстетической сублимации состоит в том, что чаемое изображается тут как несостоявшееся. Культуриндустрии чужда сублимация, ей свойственна репрессия. Неустанно выставляя напоказ вожделеемое, женскую грудь в облегающем свитере или обнаженный торс атлетически сложенного героя, она лишь попросту распаляет несублимированную похоть, мазохистски исковерканную давней привычкой подчинения запрету. Не найдется ни одной эротической ситуации, которая не сочетала бы все свои намеки и возбуждающие сцены с совершенно определенным указанием на то, что никогда и ни при каких обстоятельствах дело столь далеко не зайдет. Произведения искусства аскетичны и бесстыдны, культуриндуст¬рия порнографична и чопорна.

25. Те, що відбувається сьогодні (злиття культури з розвагою) призводить не тільки до деградації культури, а й в такій же мірі до неминучого одухотворення розваги. Воно виражається в тому, що розвага присутня лише у відбитому вигляді, як кінофотографія або запис радіопрограми.

 

ПОЛЯКОВА Н.Л. ХХ ВЕК В СОЦИОЛОГИЧЕСКИХ ТЕОРИЯХ ОБЩЕСТВА. – М.: ЛОГОС, 2004. – 384 С.

(Теорія розвиненого індустріального суспільства Макса Хоркхаймера і Теодора Адорно)

1. Становлення індустріального суспільства і індустріалізму як такого пов'язується з науково-технічним прогресом.

2. Становлення індустріального суспільства і індустріалізму як такого зв'язується представниками критичної теорії з науково-технічним прогресом.

3. Робота Макса Хоркхаймера і Теодора Адорно <Діалектика Просвітництва », що , стала теоретичним маніфестом, в якому знайшли відображення основні положення нової концепції індустріального суспільства.

4. Науково-технічний прогрес як основа соціальних трансформацій у розвиненому індустріальному суспільстві - головний момент теорії індустріального суспільства.

5. В рамках Просвітництва формується специфічні відносини людини і природи, людини і суспільства. Це відношення вони характеризують як устремління до влади і домінування над природою і суспільством за допомогою науки і знання.

6. Єдине чому хочуть навчитися люди у природи, так це того, як її використовувати для того, щоб повністю поневолити і її, і людину. <Пробудження суб'єкта> куплено ціною визнання влади як принцип всіх відносин = маніпулювання людьми.

7. Просвітництво тоталітарне, воно не істинне, адже для нього будь-який процес є з самого початку вже вирішеним.

8. Просвітництво підпорядковує собі природу за допомогою раціоналізації праці. <Поділ праці, в яке соціально розвивається панування, служить самозбереження поневоленого цілого. ціле стає виконавцем волі партикулярного. гніт суспільства завжди несе на собі одночасно і риси гніту колективу.

9. Специфіка позиції Хоркхаймера і Адорно, її новизна в порівнянні з теоріями класичної соціології в питанні панування, насильства та експлуатації полягає в тому, що ці відносини розглядаються як вкорінені в суспільстві як цілому, ( а не як домінування однієї групи над іншою) Панування носить тоталітарний характер в тому сенсі, що постає як домінування цілого суспільства над окремою людиною, супроводжується відчуженням людини від пануючих об'єктів.

10. Масштабом оцінки для людини стає самозбереження, вдале або невдале виконання функції, відповідність тим очікуванням, які нею задаються. у масовій культурі та у масовому виробництві.

11. все випадає із заданих зразків поведінки, пригнічується колективом, який здійснює нагляд. Цей тотальний нагляд починається зі шкільної лави і триває у всіх сферах діяльності тут грізний колектив - маніпулююча інстанція насилля.

12. <Діалектики Просвітництва> розкривають глибинні механізми придушення і панування, уречевлення і відчуження людини: науково-технічна та соціальна тенденції, з давніх часів перепліталися між собою, в даний час остаточно сходяться в тотальному охопленні людини.

13. Науково-технічний прогрес – вічний регрес для Адорно та Хокгаймера. <Примусово керована колективність> і є те, на що перетворилося суспільство в епоху пізнього індустріалізму. Вийти за рамки науково-техн. Процесу вже неможливо, сюди включена і культура.

______

1. Головним в розумінні культури індустріального суспільства є те, що вона існує як культуріндустрія, основною метою якої є підпорядкування людини і тотальний контроль над індивідуальною свідомістю і суспільством в цілому.

2. Суть концепції культуріндустріі полягає в тому, що культура стає індустріальним утворенням, повторює і відтворює логіку всієї системи - системи технічного розуму, бізнесу, насильства та експлуатації. Кіно і радіо вже більше не потрібно видавати себе за мистецтво.

3. завдяки постійній гонитві за новими ефектами і технічними можливостями, влада стереотипу і стандарту тільки посилюється.

4. Культуріндустрія і її продукти - це твердження стереотипу і стандарту і заперечення стилю але Культуріндустріі сама стає стилем - єдине, вичерпне та тотальним. Могутність індустріального суспільства підкорює людину назавжди.

5. Людина – модель гіганської індустріальної машинерії, постійно знаходячись у напрузі.

6. Людині слід зізнатися у власній нікчемності, визнати власну поразку. Суспільство стає суспільством зневірених ( адже навіть емоції нам продукує індустрія, задоволення - згода.)

7. Розвинуте індустріальне суспільство середини XX в. - Це суспільство, в якому можливість стати вільним соціальним і економічним суб'єктом, власником, вже повністю ліквідована.

8. Це індустріальне суспільство, його економіка являє собою високо розвинуту автоматизовану систему виробництва товарів. При цьому наука і техніка визначають не тільки виробничу, а й соціальну, політичну і культурну сферу, виробляючи відповідні технології прийняття рішення і дії і сплавляючи ці сфери в єдиний тоталітарний універсум.

9. Розвинуте індустріальне суспільство - це капіталістичне суспільство з властивими йому формами власності, насильства та експлуатації. Однак це суспільство, в якому виникає нова соціальна структура, сформована через протистояння окремої людини тотальному соціальному цілому

10. Вплив техніки ( технологій) на людину та перетворення ізольованої людини у маси. – індустріальне суспільство.

 

JOHN SEABROOK THE SONG MACHINE. INSIDE THE HIT FACTORY

(Кеті Перрі)

1. "Я хочу бути американською дівчинкою для усього світу"-так Кеті Пері пояснила свої амбіції та ідеї автору книги !

2. Катерін Елізабет Хадсон народилася у Санта-Барбарі у Каліфорнії у родині християн-євангелістів у 1984 році. Її дитинство було далеким від усієі тієі поп культури якій вона тепер є. Батьки накладали сурові заборони на поп музику , телебачення, голівудські фільми у будинку, де росла Кеті. Щодо музики, Кеті чула лише евангелістські пісні у дитинстві, що грали у їі будинку. Ну і ясно, шо співала у церковному хорі та на усіх їх заходах!

3. Девід Хенлі почув їі спів у церкві та запросив до своєі студії на пробні записи. Пізніше почала співати для нового на той час жанру – християнська поп-музика. Далі ії помічають, запрошують співати у Нешвіль і т д-----> починає писати пісні разом з Брайаном Вайтом. Перший альбом вийшов у 2001(був сектантський:))--> недуже попьюлар, але вже діло пішло! Почала показувати напоказ груди, вони в неї великі.Короче, їй 17 і воооонаtop female Christian pop artist»

4. Далі починає процювати з Гленом Баллардом і потихеньку секуляризується.
«
I kissed a girl and I liked it
Taste of her cherry Chapstick» -самі популярні слова її першої сольної пісні! І далі все пішло

5. «Released at the end of April 2008 as the album’s lead single, “I Kissed a Girl” went to number one and spent seven weeks at the top; it also topped the charts in the United Kingdom, Germany, Canada, and Australia.»

6. У мами понятно шо шок від таких пісень і вона постійно на це наголошує в інтерв'ю, бо то є пропаганда гомосексуалізму і розпусти. Молиться і просить Кеті зупинитися.

 

ИНДУСТРИЯ ПОП-МУЗЫКИ КАК ОНА ЕСТЬ

1. Карл Мартін Сандберг - головна поп зірка Америки сьогодні. У 80х був солістом глем-метал гурту(невідовомого). Саме він створив більше хітів , аніж Бітлз чи там Джексон Майкл. Також слідом за Сандбергом ідуть: Миккель Эриксен и Тор Хермансен, 43 и 44 года; Эштер Дин, 33 года. Саме вони є авторами більшості всім відомих хітів з білбоард!!!!!

2. Каждый раз, когда вы включаете радио, велик шанс услышать одну из их песен. Если вы читаете это в аэропорту, торговом центре, кабинете врача или лобби отеля, вы, вероятно, слышите одну из их песен прямо сейчас. И это утверждение было верным в любой момент на протяжении последних десяти лет. 

3. Цікаво, що імя виконався зазвичай вказується у титрах до кліпу, навіть якщо участь цього виконавця у написанні хіта мінімальна!! Створюється ілюзія участі.

4. Без­жа­лост­ная оциф­ров­ка, аут­сор­синг, те­сти­ро­ва­ние брен­да на фо­кус-груп­пах, жест­кий мар­ке­тинг — от­лич­но ра­бо­та­ют в поп-му­зы­ке и при­ве­ли к по­яв­ле­нию таких вы­год­ных транс­на­ци­о­наль­ных про­ек­тов, как Ри­ан­на, Кэти Перри и Тей­лор Свифт.

5. Постійно потрібні пісні, які будуть чіпляти увагу слухача! Автор зазначає, шо раніше можна було знайти тільки одну фразу, яка чіпляє (як це робили наприклад у Tin Pan Alley). Тепер же така фраза повинна звучати кожні сім хвилин, адже: саме стільки часу середньостатистичний американець слухає радіо, перед тим, як переключити на іншу хвилю. Джей Браун: «Боль­ше нель­зя иметь всего одну цеп­ля­ю­щую фразу или му­зы­каль­ный ход. Такие фразы долж­ны быть в каж­дой части».

6. Формула поп-музики: (не є секретною, але дууже цінна) «Ак­кор­ды и тек­сту­ра звука как у ABBA, струк­ту­ра песен и ди­на­ми­ка как у Denniz PoP, под­пев­ка как на рок-сцене 80-х и ритм-сек­ция как в аме­ри­кан­ском R&B на­ча­ла 90-х».

7. Сьогодні музика створюється для торгових центрів, футбольних стадіонів

8. Му­зы­кан­тов, по край­ней мере, му­зы­кан­тов-лю­дей, боль­ше не оста­лось. Каж­дый ин­стру­мент ав­то­ма­ти­зи­ро­ван. Сту­дии боль­ше не на­ни­ма­ют му­зы­кан­тов для за­пи­сей, а мик­шер­ские пуль­ты стали ме­бе­лью в стиле ретро с ​​по­лу­и­ро­ни­че­ским под­тек­стом.

9. Творці поп-хітів часто граються з плагіатом: публіка любить та чекає знайомих звуків. Авторським правом захищені мелодії, а не ритм! На цьому і грають 

10. Коли хіт написаний, його потрібно віддати виконавцю: сна­ча­ла песни пред­ла­га­ют пев­цам ка­те­го­рии «А», потом ка­те­го­рии «Б», потом тем, кто толь­ко на­чи­на­ет свой путь на боль­шую сцену. Ком­по­зи­ция «...​Baby One More Time», на­пи­сан­ная Мак­сом Мар­ти­ном, та самая, что по­мог­ла сде­лать ка­рье­ру Брит­ни Спирс, была от­верг­ну­та TLC. Позже ко­ман­да Брит­ни от­ка­за­лась от песни «Umbrella», сде­лав­шей звез­дой Ри­ан­ну.

11. Сиб­рук счи­та­ет, что имен­но турне Backstreet Boys по Азии в 1996 году вдох­но­ви­ло быв­ше­го ко­рей­ско­го ис­пол­ни­те­ля на­род­ной му­зы­ки, Су Ман Ли на со­зда­ние K-pop, яв­ле­ния, ко­то­рое дает новый смысл тер­ми­ну «Ма­ши­на песен».

12. В к-поп також все контролюється за американським сценарієм: когда необ­хо­ди­мо ис­поль­зо­вать ино­стран­ных ком­по­зи­то­ров, про­дю­се­ров и хо­рео­гра­фов, какие по­сле­до­ва­тель­но­сти ак­кор­дов ис­поль­зо­вать в каких стра­нах, точ­ный от­те­нок теней, ко­то­рый дол­жен ис­поль­зо­вать­ся для сце­ни­че­ско­го ма­ки­я­жа в раз­лич­ных ре­ги­о­нах Азии и какие жесты дол­жен де­лать ис­пол­ни­тель во время вы­ступ­ле­ния.

13. Висновок: Ав­то­ры хитов со­зда­ют не толь­ко хиты. Они со­зда­ют «му­зы­кан­тов». Про­бле­мы на­чи­на­ют­ся, когда успеш­ные ис­пол­ни­те­ли верят прес­се и на­чи­на­ют пи­сать соб­ствен­ную му­зы­ку, или когда ав­то­ры песен пы­та­ют­ся стать звез­да­ми сами. Тей­лор Дейн — ис­пол­ни­тель­ни­ца, ко­то­рая, не по­слу­шав со­ве­та Клай­ва Дэ­ви­са, ре­ши­ла на­чать пи­сать соб­ствен­ные песни и про­ва­ли­лась.

 

ХАНС МАГНУС ЭНЦЕНСБЕРГЕР "СТРОИТЕЛЬНЫЙ МАТЕРИАЛ ДЛЯ ТЕОРИИ МЕДИА"

(рекомендовано)

1. Завдяки розвитку електронних медіа індустрія свідомості (Die Bewusstseinsindustrie) стає рушійною силою соціально-економічного розвитку пізньоіндустріальних товариств.

2. Відома таємниця електронних медіа – їхня мобілізуюча сила (зробити людей більш рухомими, аніж вони є).

3. Медіа вперше в історії дають масам можливість брати участь в громадському і усуспільненому виробничому процесі, практичні засоби якого знаходяться в руках самих мас. Подібне їх використання призвело б комунікативні засоби, до сих пір незаслужено несли це ім'я, до самих себе. У нинішньому вигляді такі системи, як телебачення або кінематографія, не сприяють комунікації, а перешкоджають їй. Вони не допускають ні найменшого взаємодії між відправником і приймачем: висловлюючись технічно, вони зводять зворотний зв'язок до можливого системно-теоретичного мінімуму.

4. Жахлива картина монолітної індустрії свідомості Джорджа Оруелла свідчить про недіалектичне і застаріле розуміння медіа. Можливість тотального контролю над такими системами через центральну інстанцію - справа минулого, а не майбутнього.

5. Однак контроль над системою передбачає далеко не досконалий посібник з її самоврядування. Такий контроль передбачає високу ступінь внутрішньої стабільності. Коли крихка рівновага порушується, засноване на статистиці кризове управління перестає працювати. Режим, що знаходиться під загрозою, вдається в таких випадках (якщо він ще дієздатний) до насильства, поліцейський або військових заходів.

6. Електронні медіа не тільки інтенсивно ущільнили інформаційну мережу, а й екстенсивно її розширили. Уже війни ефірів в 1950-і роки показали, що національний суверенітет в комунікаційній сфері приречений на вимирання.

7. Нові ліві 1960-х років звели розвиток медіа до одного-єдиного поняття - поняття маніпуляції. Маніпуляційний тезу лівих є по суті оборонним і в результаті може призвести до ураження. Ця теза не надає руху ніякі сили прискорення. Тезіс про маніпуляції може також служити самоствердженням. Демонізація противника дозволяє приховати слабкості і майбутні недоліки власної агітації. Електронні мас-медіа кладуть кінець будь-якої чистоти, вони принципово «брудні».

8. Маніпуляція (в німецькій мові - ручний або майстерний прийом) означає цілеспрямоване технічне втручання в наявний матеріал. Будь-яке використання медіа, таким чином, передбачає маніпуляцію (нарізка, дюбляж і тд). Не існує неманіпульованих листів, зйомки або відправки. Тому питання не в тому, маніпулюються медіа чи ні, а в тому, хто ними маніпулює. Революційний проект повинен призвести не до зникнення маніпуляторів, а, навпаки, до того, щоб зробити маніпулятором кожного.

9. Нові медіа за структурою егалітарного. Через простий процес вибору каналу кожен може в них участь; самі програми є нематеріальними і можуть відтворюватися будь-яким способом. Стало бути, електронні медіа протистоять таким старішим медіа, як книга або станковий живопис, ексклюзивний класовий характер яких є очевидним.

10. Нові медіа орієнтовані на дію, а не на споглядання, на мить, а не на традицію (на противагу старим медіа, що орієнтуються на вічність). Вони не позбавлені історії, а вони вперше дозволяють зафіксувати історичний матеріал так, щоб він завжди міг бути актуальним.

11. Медіапристроїв не можна розглядати як прості засоби споживання. Вони за своїм принципом одночасно є засобами виробництва, а саме соціалізованими засобами виробництва, оскільки знаходяться в руках мас (розглянемо різницю між телефоном і телеграфом: телеграф в руках бюрократичного апарату, який має доступ до інформації, а телефон доступний кожному індивідуально).

12. Лише вільне соціалістичне суспільство може активізувати нові медіа. У медіа є ще одна риса: колективна структура. Робота в області медіа може бути індивідуальною лише тоді, коли вона залишається суспільно і естетично неактуальною (фото з відпустки).

13. Професійні виробники медіа, як правило, злобно коментують жалюгідні, безпорадні, часто принизливі результати цього концесійного виробництва. До шкоді, що заподіюється масам, також відноситься торжествуюче презирство до того факту, що маси нібито не розуміють, як правильно використовувати медіа. Те, що розігрується в телевізійних шоу на кшталт шоу Куленкампфа, має послужити доказом того, що медіа взагалі не здатні до власної артикуляції.

14. Анрі Лефевр запропонував поняття «спектакль» (spectacle) для позначення сучасної концепції масового споживання. Лозунг «Жити красивіше!» робить навіть побутові предмети реквізитом всезагального фестивалю, де фетишний характер товарів абсолютно протилежних до їхньої споживацької вартості. Також споживання як спектакль передбачає зникнення дефіциту (бо під час дефіциту всі звертають увагу на вартість, а цього не треба).

About maximios

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

17 + = 20